Якнайшвидше формування уряду, який готовий впроваджувати необхідні реформи, було основним меседжем до Президента Порошенка у США. Формула “спершу уряд, потім гроші” мала засвідчити серйозність американської сторони, для якої основна реформа – це створення ефективного антикорупційного механізму. Відставки Шокіна очевидно замало, щоб розповідати про успіхи України у реформуванні системи правосуддя.

Про можливості, виклики та загрози у відносинах України і США читайте у дискусійній записці Альони Гетьманчук: “Аудит зовнішньої політики: Україна-США”.

Читати більше

 

У датському щоденному виданні “Політикен” (“Politiken”) виконавчий директор Офісу зв’язку українських аналітичних центрів у Брюсселі Олена Пристайко прокоментувала референдум у Нідерландах про схвалення Угоди про асоціацію між Україною і ЄС, запланований на 6 квітня 2016 р.

“Не забирайте у нас наше майбутнє лише тому, що вам добре в ЄС. Не руйнуйте все, за що українці боролися,” – каже пані Пристайко.

Читати статтю (датською)

 

Співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Михайло Пашков у своїй статті на сайті «Укрінформу» розповів про характерні риси і ймовірні наслідки тривалого ворожого співіснування України і Росії у сфері політики, економіки і культури.

Нинішня модель «ворожого» співіснування з РФ, що виникла внаслідок російської агресії, очевидно, залишатиметься на тривалий період єдино можливим засобом співіснування Києва і Москви (не кажучи про можливу «гарячу» фазу конфлікту). Йдеться про політико-ідеологічне протистояння, економічну конфронтацію, гуманітарне відчуження тощо. Як триватиме цей процес? Які його специфічні риси і наслідки? Які головні тренди?

Читати більше

Огляд російського телебачення за лютий 2016 р.:

Після січневого інформаційного затишшя російські телеканали почали активно тиражувати повідомлення про бойові дії на Донбасі. Головний лейтмотив сюжетів – порушення перемир’я і мінських угод України.

Цікава деталь – у новинах із Донбасу все рідше згадуються лідери сепаратистів, повідомлення подаються з посиланням на анонімні джерела, які неможливо перевірити («розвідка ДНР», «місцеві жителі») або штатних «балакучих голів» сепаратистів (Басурін, Пушилін, Дейнего).

Науковий співробітник Королівського інституту міжнародних відносин і позаштатний науковий консультант Центру Разумкова Джеймс Шерр в інтерв’ю мережевому виданню «Апостроф» розповів про те, коли можна очікувати нового наступу російських військ на Донбасі.

— Однією з найрезонансніших новин цього тижня стало рішення Президента РФ Володимира Путіна почати виведення російського військового контингенту з Сирії. Що, на Вашу думку, може стояти за цим рішенням Путіна?

Інститут світової політики опублікував статтю Янніса Карраса, доцента кафедри історії Фрайбурзького університету, лектора Міжнародного грецького університету в Салоніках:

Мене попросили сказати кілька слів про те, що Україні потрібно зробити для того, щоб стати частиною Європейського Союзу. Перш ніж продовжити, я маю сказати, що як на мене, це трохи абсурдно – мені говорити українцям, що їм потрібно зробити. Але я вважаю, що питання «Чому?» є надзвичайно важливим. Адже існує і практична сторона приєднання до Європейського Союзу, яка визначає, що кожна країна має зробити: наприклад, Acquis communautaire або Копенгагенські критерії. Проте, також є філософська сторона, і вона є дуже важливою, адже якщо ви не знаєте, чому ви робите те чи інше, тоді чому це важливо? У такому разі, коли ситуація стане важкою – а ситуація неодмінно стане важкою – ви не матимете нічого, щоб подолати труднощі.

Інститут світової політики опублікував статтю Марі Мендрас, cтаршого наукового працівника Трансатлантичної академії (Вашингтон, США); професора Паризької школи міжнародних відносин:

На разі минуло вже 2 роки з того моменту, як Росія анексувала Крим, і весь цей час український уряд втримує країну на плаву. Це не так просто: зрозуміло, що миру на Донбасі немає, а російські військові все ще присутні там, але український уряд працює.

Як на мене, для європейських урядів і для усього Європейського Союзу найголовніше зараз – побачити нову політичну і економічну рішучість тут, у Києві, а також активніше долучатися до системних та економічних реформ.

ГО «Європа без Бар’єрів» опублікувала результати проекту, реалізованого спільно із Міжнародною організацією з міграції, за підтримки Європейської комісії.

Аналітичний звіт містить регіональний аналіз прогалин в інституційному потенціалі управління міграційними процесами в Україні. Разом з тим аналітичний звіт включає рекомендації відповідним органам державної влади в Україні щодо подолання виявлених прогалин у міграційній політиці України.

Проект мав на меті зміцнити партнерство та практичну співпрацю між відповідальними за питання міграції органами державної влади та українським громадянським суспільством задля підтримки відкритого й широкого діалогу з питань міграції та спільного реагування на міграційні виклики. Ключовим неурядовим партнером MIGRECO в Україні була «Європа без бар’єрів».

Інститут світової політики презентував інфографіку на тему «Що передбачає Угода про асоціацію між Україною та ЄС, і чому вона вигідна Нідерландам?” Угода про асоціацію між Україною та ЄС – це міжнародний договір, який включає в себе положення про торгівлю (поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі (ПВЗВТ/DCFTA) та політичні положення. Угода про асоціацію є безпрограшним процесом, що веде до розширення торгівлі, збільшення числа робочих місць, а також до зниження цін.

Читати більше (англійською)

10 березня 2016 року ГО «Європа без Бар’єрів» презентували громадський рейтинг 18-ти країн ЄС, що найбільш та найменш ефективно виконують прогресивні норми Угоди про спрощення оформлення віз між Україною та ЄС, а також положення Візового кодексу ЄС. Організаторами заходу було названо три групи консульських практик країн Шенгену: «дружня», «нейтральна» та «суперечлива», що за результатами опитування громадян: найшвидше та найповільніше розглядають візові заявки, видають найбільшу/найменшу кількість довгострокових та багаторазових віз, найшвидше та найповільніше здійснюють процедуру збору біометричних даних, вимагають найбільшу та найменшу кількість супровідних документів.За результатами опитування:

  1. «Дружня» консульська практика:  Естонія, Литва та Угорщина
  2. «Нейтральна» консульська практика: Австрія, Бельгія, Латвія, Словаччина та Швеція