Орбаноміка з російським ядерним приводом


Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія XXI», проаналізував геополітичні амбіції Будапешта та ресурси, яких вони потребують.Угорську економіку часів прем’єрства Віктора Орбана в Європі стали називати орбаномікою, а запроваджену ним модель політичного управління країною — “віктатурою”, тобто диктатурою Віктора.

Останні п’ять років Угорщина еволюціонувала в країну “на шпагаті” між Брюсселем та Москвою, з економікою, що дрейфує у бік путінської клептократії, з авторитарною і псевдодемократичною внутрішньою політикою, а також зовнішньою, що не просто дедалі більш прихильна до Кремля, а йде у фарватері його стратегії зламу ЄС і НАТО зсередини та відновлення домінування у Східній Європі.

Геополітичні амбіції тріанонського реваншизму Будапешту потребують неабияких ресурсів. Російські реваншизм орбан і експансія живляться за рахунок сировинних ресурсів, а Угорщина їх не має. Ноу-хау Путіна—Орбана полягає в тому, що Росія готова надати “дешеві” енергоресурси для спорідненого режиму в обмін на певний набір “сервісних послуг” у Європі, яких потребує Москва в рамках своєї антиєвропейської й антиукраїнської політики. Еволюція Орбана у бік сервісної моделі розпочалася раніше — 2009 року.

Читати далі