Яким є стан українського громадянського суспільства сьогодні – на національному та регіональному рівні?


7 липня 2021 року Офіс зв’язку українських аналітичних центрів у Брюсселі за підтримки Європейського фонду за демократію та Міжнародного фонду “Відродження” організував публічний онлайн вебінар “Яким є стан українського громадянського суспільства сьогодні – на національному та регіональному рівні?”.

Захід було присвячено обговоренню ролі громадянського суспільства в контексті останніх політичних подій з акцентом на національному та регіональному рівнях. Панелісти поділились висновками останніх опитувань щодо поглядів громадянського суспільства та широкого загалу на його нинішню роль, відзначили виклики, з якими стикаються їхні організації, а також надали пропозиції щодо того, як ЄС та інші зацікавлені сторони можуть підтримати реформаторські зусилля громадянського суспільства.

Олена Карбу, виконавча директорка Офісу зв’язку українських аналітичних центрів у Брюсселі, відкрила захід, представила учасників дискусії та визначила її напрям. Панелістам було запропоновано розглянути питання самооцінки громадянського суспільства та думки громадян щодо його ролі в самому суспільстві, а також розкрити питання його здатності впливати на розвиток подій в сучасній Україні, і представити бачення активістів щодо свого місця у діалозі між урядом та громадянським суспільством.

Карбу: “Протягом багатьох років громадянське суспільство України вважалося рушійною силою європейської інтеграції та реформ у країні. Чи зберігає воно цю роль і сьогодні?”.

Петро Бурковський, Фонд “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва, висвітлив труднощі, з якими стикаються регіональні громадські організації по всій країні. Він зазначив, що незабаром громадянське суспільство зіткнеться з новим викликом, пов’язаним з Covid-19 та спричиненим нещодавніми змінами в законодавстві. Починаючи з цього року, громадські організації повинні винаймати нерухомість, що належить містам та місцевим громадам, через публічні торги та систему Prozorro. Це ставить під сумнів їхню фінансову спроможність винаймати нерухомість, що раніше надавалась їм на пільгових умовах, та спричиняє розгубленість щодо їхньої подальшої діяльності. Пан Бурковський також підкреслив зростаючі труднощі з фінансуванням діяльності громадських організацій, викликані пандемією: в той час коли громадські організації, що працюють з вразливими верствами населення, демонструють фінансову стабільність, решта організацій потребує підтримки на найближчі роки. Зокрема, підтримка з боку підприємців значно зменшилась, що було спричинено не лише пандемією, але й низькою вірою в те, що аналітичні центри або антикорупційні організації впливають на зміни у суспільстві. Як вважає пан Бурковський, серед аналітичних центрів існує попит на зміну українського законодавства, аби виділити їх як окремий тип організацій, оскільки їхня діяльність наближена до наукових установ, а не до громадських організацій.

Бурковський: “У зв’язку з пандемією коронавірусу серед підприємців різко скорочується можливість підтримувати навіть організації, які опікуються вразливими верствами населення”.

Андрій Биченко, Центр Разумкова, розповів про сприйняття громадянами громадянського суспільства. Він зазначив, що поштовх до розвитку громадянського суспільства в Україні розпочався з Революції гідності та російської агресії на сході України, коли громадяни були рушійною силою у забезпеченні потреб оборонного сектору та української армії. Оскільки більша частина громадян долучилася до волонтерської діяльності та іншої фінансової та нефінансовій підтримки, рівень довіри до громадянського суспільства перевищував рівень недовіри. Пан Биченко зазначив, що існує довгострокова тенденція до зростання довіри та покращення сприйняття організацій громадянського суспільства та підкреслив, що волонтерські організації мають найвищий рівень довіри в суспільстві. Громадські організації, що сприяють впровадженню демократичних реформ, також мають позитивний імідж. У той же час залучення представників громадського сектору до політики призводить до значного зниження довіри, оскільки політики та політичні партії мають нижчий рівень довіри у суспільстві. Рівень обізнаності громадян про громадянське суспільство було ще одним питанням, яке підняв пан Биченко. Він зазначив, що громадяни більше знають про організації, які мають відношення до їхнього життя, але, оскільки таких організацій не так багато, то і рівень поінформованості, відповідно, є низьким. Згідно з результатами дослідження, проведеного в квітні 2021 року, лише понад 25% респондентів чули про діяльність неурядових аналітичних центрів. Окрім того, багато людей не розрізняють урядові та неурядові організації, академічні установи та неурядові аналітичні центри.

Биченко: “Суспільство не готове і не хоче, щоб громадські активісти очолювали державні процеси”.

Андріана Сусак, “Жіночий ветеранський рух”, зосередилась на досягненнях та викликах, з якими стикається організація у своїй роботі. Вона зазначила, що до складу Руху наразі входить понад 250 ветеранок та активісток, які працюють над розробкою змін до законодавства, розширенням прав і можливостей жінок у Збройних Силах України та сприяють демократичним змінам як на регіональному, так і на національному рівнях. Пані Сусак додала, що деякі ветеранки балотувалися на місцевих виборах і перемогли, інші є членами національної збірної України на “Іграх Нескорених”, входять до Громадської ради при Міністерстві у справах ветеранів. Вона зазначила, що важливо мати стратегію, орієнтуватися на довгострокові зміни в Україні та порівняла цей поступ радше з марафоном, ніж зі спринтом. Вона наголосила також, що ветерани є хорошим фундаментом для побудови сильного громадянського суспільства в Україні і можуть зробити значний внесок у демократичний розвиток країни. Викликом може стати відсутність навичок, знань та досвіду, тому разом із реінтеграцією організація зосереджується на підвищенні професіоналізму та компетентності ветеранок. Пані Сусак додала, що важливим негативним фактором є відсутність стабільних і прозорих каналів комунікації з владою, а також залежність такої комунікації скоріше від окремих особистостей за відсутності структурованого діалогу. На завершення спікерка зазначила, що окрім стратегічних цілей, які стосуються рівних можливостей, реформ у Збройних Силах відповідно до західних стандартів, організація також зосереджується на питанні побудови миру і реінтеграції Донбасу, оскільки важливо включати і чути голоси тих людей, які брали безпосередню участь у боях та звільненні цих районів.

Сусак: “Ми орієнтуємось на довгострокову перспективу”.

Іван Подолян, Промолодь, узагальнив виклики для громадянського суспільства в Україні, а також розповів про існуючі способи комунікації з місцевими громадами і доступу до аналітичних матеріалів щодо стану громадянського суспільства на місцях. Пан Подолян також відзначив досягнення на місцевому рівні, такі як ефективна співпраця між громадянським суспільством, місцевим бізнесом та муніципалітетами під час кризових ситуацій, зокрема пандемії COVID-19. Він додав, що після Революції гідності ми стали свідками появи політиків з демократичними цінностями, які раніше були громадськими активістами. Однак зберігається тенденція значної втрати рівня довіри до активістів, коли вони переходять у політику. Пан Подолян також зазначив, що хоча джерела підтримки організацій стали більш різноманітними, починаючи з грантів і закінчуючи пожертвами на Патреоні, так звані “кишенькові організації” залишаються проблемою. Серед викликів для громадянського суспільства він виділив бідність, низьку фінансову грамотність, повільну інтеграцію західних цінностей в українське суспільство через мовний бар’єр, вплив Росії на український інформаційний простір, демографію та, нарешті, низький рівень довіри між бізнесом і громадянським суспільством.

Подолян: “Відсутність довіри в громадах – це наш історичний тягар, який ми несемо і будемо нести ще деякий час”.

Під час сесії питань і відповідей обговорювались наступні питання: найвпливовіші громадські рухи в Україні та питання, які мобілізують громадян; нові ініціативи, спрямовані на ВПО та тих, хто живе у так званих „сірих зонах”; стійкість досягнень місцевих громадських організацій у 2015-2020 роках; залученість молодих спеціалістів до діяльності громадських організацій.